Концентрація солі (насамперед хлориду натрію, NaCl), за якої бактерії в каналізаційних очисних системах (особливо аеробні та анаеробні деструктори органіки) починають гинути або втрачають активність, становить:
🔴 Критичні межі:
1% (10 000 мг/л або 10 г/л) — вже шкідлива для багатьох видів бактерій, особливо в аеробних системах (септики, вигрібні ями, біофільтри, аераційні установки).
1,5% (15 000 мг/л) — практично повне пригнічення активності більшості стандартних бактерій біопрепаратів.
2% (20 000 мг/л) — бактеріальне середовище руйнується, залишається лише солестійка мікрофлора (галофіли, які рідко використовуються в побутових умовах).
🟡 Помірно шкідливий рівень:
0,5% (5000 мг/л) — зниження активності, але деякі культури ще працюють. На цьому рівні біопрепарати вже можуть втрачати ефективність, залежно від стійкості конкретного штаму.
🟢 Безпечний рівень:
<0,2% (2000 мг/л або 2 г/л) — загалом безпечна концентрація для більшості бактерій у побутових септиках чи мікробних очисних станціях.
❗Типові джерела солі в каналізації:
- Регенерація фільтрів пом’якшення води (соляний розчин).
- Злив розсолу з кулінарії (консервація, сіль після соління).
- Побутові засоби з високим вмістом хлориду натрію.
Якщо використовуються спеціальні засоби для чищення труб, або ж бактерії для туалету — біопрепарати ТМ Водограй, Алігатор, варто уникати скидання концентрованого розсолу у септик або розбавляти його мінімум у 10–20 разів перед зливом.
При потраплянні у стоки рідини з високим вмістом солі внаслідок промивки фільтру потрібно збільшувати дозування біопрепарату. Вносити біопрепарат рекомендується через 1 – 2 дні після того, як спрацювала система промивки фільтру очищення. За 1 – 2 дні рідина у каналізаційній споруді буде розріджена чистою водою, і таким чином середовище для ефективної роботи бактерій буде більш сприятливим.
